До вашої уваги пропонуємо черговий щомісячний огляд актуальної судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду – за серпень 2026 року: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KCS_08_2026.pdf

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:

– у спорах, що виникають із питань захисту права власності, констатовано, що ОСББ не має права позбавляти співвласника доступу до допоміжних приміщень будинку (горища, підвалу), проте належним способом захисту права співвласника є зобов’язання не чинити перешкод у користуванні, а не видача йому особистих ключів від цих приміщень;

– у спорах, що виникають із земельних правовідносин, акцентовано, що до позовів про визнання права на земельну частку (пай) осіб, які були членами КСП на момент отримання державного акта на право колективної власності на землю та включені до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), що додається до такого акта, але не отримали сертифікат на право на земельну частку (пай), позовна давність не застосовується. Такий позов спрямований на підтвердження вже існуючого права, а не на захист порушеного права;

– у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, зауважено, що: 

• туроператор, від імені та за дорученням якого турагент уклав договір на туристичне обслуговування із замовником, є належним відповідачем за вимогами замовника щодо розірвання такого договору та повернення сплачених коштів, оскільки покладення виконання договору про надання послуг на іншу особу (турагента) не звільняє виконавця (туроператора) від відповідальності перед замовником за порушення договору;
• повторний розгляд спору про припинення права іпотеки, вже вирішеного судом, є неприпустимим, у тому числі в разі відступлення права вимоги чи невиконання рішення. Усунення обтяження має здійснюватися шляхом виконання такого рішення, а за потреби – зміни способу та/або порядку його виконання, а не пред’явлення нового позову;

– у спорах, що виникають із трудових правовідносин, зазначено, що суми заборгованості із заробітної плати, компенсацій та середнього заробітку, що підлягають стягненню з роботодавця, визначаються судом без утримання податків і зборів. Водночас у резолютивній частині судового рішення має бути зазначено про стягнення відповідних сум з утриманням установлених законодавством податків і зборів. Їх нарахування, утримання та перерахування до бюджету здійснює роботодавець під час виконання судового рішення;

– у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, звернено увагу на те, що у справі про усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною та участі в її вихованні відповідачем може бути не лише інший із батьків дитини, а й особа, яка спільно проживає однією сім'єю з дитиною і тим із батьків, з ким проживає дитина, якщо ця особа набула статусу члена сім'ї та створює перешкоди у спілкуванні дитини з батьком (статті 2, 3, 74, 260 СК України);

– у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, констатовано, що :

• право на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії виникає лише за умови смерті спадкоємця до спливу строку для прийняття спадщини після першого спадкодавця. Якщо спадкоємець помер після спливу шестимісячного строку, встановленого для прийняття спадщини, положення ст. 1276 ЦК України не застосовуються. Подання спадкоємцем за життя позову про визнання права власності на спадкове майно саме по собі не свідчить про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини;
• у разі смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування господарства, зокрема прав засновника, оскільки такі права не є нерозривно пов’язаними з особою спадкодавця. Відсутність відомостей про юридичну особу, створену та зареєстровану до 1 липня 2004 року, в ЄДР у зв’язку з невиконанням обов’язку щодо підтвердження державної реєстрації не свідчить про припинення юридичної особи, оскільки законодавством не передбачено такого наслідку невиконання зазначеного обов’язку;

– у справах окремого провадження зауважено, що встановлення факту батьківства загиблого військовослужбовця щодо дитини, народженої після його смерті, не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, якщо інший отримувач одноразової грошової допомоги заперечує батьківство або право дитини на частину виплати. За наявності такого заперечення спір про право підлягає вирішенню в порядку позовного провадження;

– щодо застосування норм процесуального права звернено увагу на те, що:

• у разі закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову внаслідок задоволення відповідачем його вимог після пред'явлення позову всі понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача. Розподіл судового збору між відповідачем та державою в таких випадках суперечить ч. 3 ст. 142 ЦПК України як спеціальній нормі, що виключає застосування загального правила розподілу витрат;
• повернення апеляційної скарги з підстав ненадання доказів направлення її копії з додатками іншій стороні є неправомірним, якщо апеляційний суд не навів мотивів відхилення поданих заявником доказів такого направлення та не обґрунтував сумнівів у достовірності чи добровільності визнання цих обставин іншою стороною;
• направлення апеляційної скарги через кур'єрську службу доставки, яка не є зареєстрованим оператором поштового зв'язку, без належного оформлення накладної (відсутність ідентифікатора поштового відправлення, фіскального чека, відомостей про відповідальну особу) не може підтверджувати факт звернення до суду у межах установленого строку апеляційного оскарження;
• якщо електронний медичний висновок про тимчасову непрацездатність містить РНОКПП, який збігається з РНОКПП, зазначеним в ордері адвоката, належність такого висновку відповідному представникові вважається достовірно підтвердженою. Відхилення клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на неможливість ідентифікації особи, якій видано медичний висновок, і розгляд справи за відсутності адвоката за таких обставин порушує принципи змагальності та рівності учасників справи;

– у спорах щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС зауважено, що якщо матеріали виконавчого провадження, у межах якого накладено арешт на майно, знищено у зв’язку із закінченням строку їх зберігання, орган ДВС перед вирішенням питання про зняття арешту зобов’язаний вжити заходів для відновлення матеріалів провадження, встановити обставини та підставу його завершення і лише після цього прийняти рішення щодо подальшого існування арешту.

Верховний Суд